Історія української державності — це не 30 років незалежності. І навіть не 100 років, як могло б здатися, якщо починати відлік від Української Народної Республіки, яка постала в 1917 році. Українській державності – понад 1000 років. У середньовічній Київській Русі вкорінені не тільки культурні, а й державні традиції українців. З того часу походять деякі вагомі атрибути нашої держави сьогодні: - знак тризуба, який став Державним гербом України, - назва нашої грошової одиниці, - прийняття християнства, яке стало найпоширенішим віросповіданням на українських землях, зумовило нашу включеність у європейську цивілізацію ще в Середні віки, - навіть назва «Україна» вперше згадується в Іпатіївському літописі в 1187 році, - врешті Київ – політичний і культурний центр Київської Русі – залишається політичним і культурним центром сучасної України. І щоб відчути свою приналежність до спадку Київської Русі, нам сьогодні не потрібно покидати меж ані своєї країни, ані її столиці. |
...Де стоїть тепер наш Київ,
Там була сама гора,
Жив там першим Кий з Хоривом,
Щек та Лебідь — їх сестра.
Над самим Дніпром на горах,
Огороджений з боків
Ровом, мурами, валами,
Київ виріс і розцвів...
О. Олесь
На піднесення Галицько-Волинського князівства також впливала енергійна політика князів Романа Мстиславовича та Данила Романовича (Галицького), а існування багатьох родовищ солі, родючих земель, розвинутого ремесла сприяло розвитку торгівлі та економічному зростанню цих
земель. Саме з коронацією Данила Галицького у 1253 році папою римським Інокентієм IV поняття Галиччини в Європі почало остаточно ототожнюватися з поняттям Русь, про що свідчила і спеціальна папська грамота.
Його територія простягалася на півдні до Чорного моря і Дунаю, на півночі – до Твері і Москви, на сході – до Сіверського Дінця.
До складу Литовсько-Руської держави увійшли українські землі – Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське князівства, Волинь, Поділля..